Иов глава 31 tag:/vsehristiane.com,2026-05-14:20260514 2026-05-14T04:46:33+02:00 tag:/vsehristiane.com,2026-05-14:20260514 2026-05-14T04:46:33+02:00

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину? І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот? Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям? Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки? Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя, то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає! Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла, то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням! Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша, то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші! Бо гидота оце, й це провина підсудна, бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!... Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною, то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім? Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі? Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував? Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота? Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його! Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи, чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся? Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана! Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти... Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя? Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала? Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе, то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав, це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього! Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його? Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його. Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився? Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому. Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою? Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив... О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник... Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками? Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього. Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею, якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував, то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.

Все Христиане! admin@/vsehristiane.com