<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom">
	<title>Українська версія</title>
  <subtitle>Иов глава 6</subtitle>
  <link href="https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/biblerss/urkaine/18/6/atom?format=raw" rel="self" />
  <link href="https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/standard/urkaine/18-job/6-chapter?ord=051326" />
  <id>tag:/vsehristiane.com,2026-05-13:20260513</id>
  <updated>2026-05-13T01:52:22+02:00</updated>
  	<entry>
      	<title>Иов глава 6</title>
          <link href="https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/standard/urkaine/18-job/6-chapter?ord=051326" />
          <id>tag:/vsehristiane.com,2026-05-13:20260513</id>
          <updated>2026-05-13T01:52:22+02:00</updated>
          <summary>
				А Йов відповів та й сказав:
				Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,
				то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...
				Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...
				Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?
				Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?
				Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...
				О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!
				О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,
				то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...
				Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?
				Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?
				Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?
				Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...
				Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,
				темніші від льоду вони, в них ховається сніг.
				Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.
				Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.
				Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.
				І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.
				Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!
				Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,
				і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?
				Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...
				Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?
				Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,
				і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...
				Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.
				Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!
				Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?
			</summary>
          <author>
          	<name>Все Христиане!</name>
              <email>admin@/vsehristiane.com</email>
			</author>
	</entry>
</feed>