<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom">
	<title>Українська версія</title>
  <subtitle>Притчи глава 7</subtitle>
  <link href="https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/biblerss/urkaine/20/7/atom?format=raw" rel="self" />
  <link href="https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/standard/urkaine/20-proverbs/7-chapter?ord=051326" />
  <id>tag:/vsehristiane.com,2026-05-13:20260513</id>
  <updated>2026-05-13T04:56:52+02:00</updated>
  	<entry>
      	<title>Притчи глава 7</title>
          <link href="https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/standard/urkaine/20-proverbs/7-chapter?ord=051326" />
          <id>tag:/vsehristiane.com,2026-05-13:20260513</id>
          <updated>2026-05-13T04:56:52+02:00</updated>
          <summary>
				Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,
				бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,
				прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!
				На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!
				щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.
				Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,
				і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,
				проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
				коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.
				Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,
				галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:
				раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...
				І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:
				У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!
				Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!
				Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,
				постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...
				Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!
				Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:
				вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...
				Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,
				він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,
				як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...
				А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:
				Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,
				бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!
				Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...
			</summary>
          <author>
          	<name>Все Христиане!</name>
              <email>admin@/vsehristiane.com</email>
			</author>
	</entry>
</feed>