<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<rss version="2.0" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom">
<channel>
	<atom:link href="https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/biblerss/urkaine/42/15?format=raw" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<image>
	  <url>https://vsehristiane.com/media/com_zefaniabible/images/bible_100.jpg</url>
	  <title>Українська версія</title>
	  <link>https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/standard/urkaine/42-luke/15-chapter?ord=051426</link>
	</image>
	<title>Українська версія</title>
	<link>https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/standard/urkaine/42-luke/15-chapter?ord=051426</link>
	<generator>Zefania Bible</generator>
	<language>ru-ru</language>
	<copyright>Все Христиане!</copyright>
	<description>От Луки глава 15</description>
	<item>
		<title>От Луки глава 15</title>
		<link>https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/standard/urkaine/42-luke/15-chapter?ord=051426</link>
		<guid>https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/standard/urkaine/42-luke/15-chapter?ord=051426</guid>
		<pubDate>Thu, 14 May 2026 13:06:10 +0200</pubDate>
		<description>
				Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.
				Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть.
				А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:
				Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?
				А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє.
				І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену.
				Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!...
				Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде?
				А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!
				Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається.
				І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.
				І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.
				А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.
				А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.
				І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.
				І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.
				Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!
				Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе...
				Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів...
				І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
				І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...
				А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.
				Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,
				бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.
				А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.
				І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?
				А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв.
				І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.
				А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...
				Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване...
				І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!
				Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!
		</description>
	</item>
</channel>
</rss>