<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom">
	<title>Українська версія</title>
  <subtitle>От Луки глава 18</subtitle>
  <link href="https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/biblerss/urkaine/42/18/atom?format=raw" rel="self" />
  <link href="https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/standard/urkaine/42-luke/18-chapter?ord=051426" />
  <id>tag:/vsehristiane.com,2026-05-14:20260514</id>
  <updated>2026-05-14T16:23:23+02:00</updated>
  	<entry>
      	<title>От Луки глава 18</title>
          <link href="https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/standard/urkaine/42-luke/18-chapter?ord=051426" />
          <id>tag:/vsehristiane.com,2026-05-14:20260514</id>
          <updated>2026-05-14T16:23:23+02:00</updated>
          <summary>
				І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,
				говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.
				У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!
				Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,
				але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.
				І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?
				А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?
				Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...
				А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.
				Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.
				Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.
				Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!
				А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...
				Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.
				До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
				А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.
				Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!
				І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?
				Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!
				Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.
				А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!
				Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!
				А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.
				Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
				Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...
				Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?
				А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!
				І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.
				А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
				і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.
				І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.
				Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,
				і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!
				Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.
				І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.
				А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?
				А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.
				І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!
				А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!
				І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:
				Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!
				Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!
				І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.
			</summary>
          <author>
          	<name>Все Христиане!</name>
              <email>admin@/vsehristiane.com</email>
			</author>
	</entry>
</feed>