<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom">
	<title>Українська версія</title>
  <subtitle>Деяния глава 14</subtitle>
  <link href="https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/biblerss/urkaine/44/14/atom?format=raw" rel="self" />
  <link href="https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/standard/urkaine/44-acts/14-chapter?ord=051426" />
  <id>tag:/vsehristiane.com,2026-05-14:20260514</id>
  <updated>2026-05-14T14:01:34+02:00</updated>
  	<entry>
      	<title>Деяния глава 14</title>
          <link href="https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/standard/urkaine/44-acts/14-chapter?ord=051426" />
          <id>tag:/vsehristiane.com,2026-05-14:20260514</id>
          <updated>2026-05-14T14:01:34+02:00</updated>
          <summary>
				І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.
				Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів.
				Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.
				А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.
				Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,
				то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,
				і Євангелію там звіщали.
				А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.
				Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,
				то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...
				А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...
				І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.
				А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.
				Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи
				та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.
				За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,
				але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.
				І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.
				А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...
				Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.
				І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,
				душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.
				І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.
				Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;
				і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,
				а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.
				А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.
				І перебували вони немалий час із учнями.
			</summary>
          <author>
          	<name>Все Христиане!</name>
              <email>admin@/vsehristiane.com</email>
			</author>
	</entry>
</feed>