<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<rss version="2.0" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom">
<channel>
	<atom:link href="https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/biblerss/urkaine/44/27?format=raw" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<image>
	  <url>https://vsehristiane.com/media/com_zefaniabible/images/bible_100.jpg</url>
	  <title>Українська версія</title>
	  <link>https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/standard/urkaine/44-acts/27-chapter?ord=051526</link>
	</image>
	<title>Українська версія</title>
	<link>https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/standard/urkaine/44-acts/27-chapter?ord=051526</link>
	<generator>Zefania Bible</generator>
	<language>ru-ru</language>
	<copyright>Все Христиане!</copyright>
	<description>Деяния глава 27</description>
	<item>
		<title>Деяния глава 27</title>
		<link>https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/standard/urkaine/44-acts/27-chapter?ord=051526</link>
		<guid>https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/standard/urkaine/44-acts/27-chapter?ord=051526</guid>
		<pubDate>Fri, 15 May 2026 03:03:39 +0200</pubDate>
		<description>
				А коли постановлено, щоб відплинули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'язнених сотникові, Юлієві на ім'я, з полку Августа.
				І посідали ми на корабля адрамітського, що пливсти мав біля місць азійських, та й відчалили. Із нами був Арістарх македонець із Солуня.
				А другого дня ми пристали в Сидоні. До Павла ж Юлій ставивсь по-людському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.
				А вирушивши звідти, припливли ми до Кіпру, бо вітри супротивні були.
				Коли ж переплинули море, що біля Кілікії й Памфілії, то ми прибули до Лікійської Міри.
				І там сотник знайшов корабля олександрійського, що плинув в Італію, і всадив нас на нього.
				І днів багато помалу пливли ми, і насилу насупроти Кніду приплинули, а що вітер нас не допускав, попливли ми додолу на Кріт при Салмоні.
				І коли ми насилу минули його, то припливли до одного місця, що зветься Доброю Пристанню, недалеко якого знаходиться місто Ласея.
				А як часу минуло багато, і була вже плавба небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,
				говорячи їм: О мужі! Я бачу, що буде плавба з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу й корабля, але й для наших душ.
				Та сотник довіряв більше стерничому та власникові корабля, ніж тому, що Павло говорив.
				А що пристань була на зимівлю невигідна, то більшість давала пораду відплинути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітрам із півдня та з півночі.
				А як вітер південний повіяв, то подумали, що бажання вони досягли, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.
				Але незабаром ударив на них рвачкий вітер, що зветься евроклідон.
				А коли корабель був підхоплений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й понеслися.
				І наїхали ми на один острівець, що Клавдою зветься, і човна насилу затримати змогли.
				Коли ж його витягли, то засобів допомічних добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітрила, і носилися так.
				А коли зачала буря міцно нас кидати, то другого дня стали ми розвантажуватись,
				а третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч.
				А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись...
				А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, і обминули б були ці терпіння та шкоди.
				А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні одна душа з вас не згине, окрім корабля.
				Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу,
				та і прорік: Не бійся, Павле, бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе.
				Тому то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.
				І ми мусимо наткнутись на острів якійсь.
				А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріятицькому морю, то десь коло півночі стали домислюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.
				І, запустивши оливницю, двадцять сяжнів знайшли. А від'їхавши трохи, запустити оливницю знову, і знайшли сяжнів п'ятнадцять.
				І боявшись, щоб не натрапити нам на скелясті місця, ми закинули чотири кітві з корми, і благали, щоб настав день.
				А коли моряки намагались утекти з корабля, і човна спускали до моря, вдаючи, ніби кітви закинути з носа хочуть,
				то сказав Павло сотникові й воякам: Як вони в кораблі не зостануться, то спастись ви не зможете!
				Тоді вояки перерізали мотузи в човна, і дали йому впасти.
				А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: Чотирнадцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.
				Тому то благаю вас їжу прийняти, бо це на рятунок вам буде, бо жадному з вас не спаде з голови й волосина!
				А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма, і, поламавши, став їсти.
				Тоді всі піднеслись на дусі, і, стали поживу приймати.
				А всіх душ нас було в кораблі двісті сімдесят шість.
				І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.
				А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе затоку якусь там угледіли, що берега плаского мала, до якого й вирішили, як можна, приплисти з кораблем.
				Підняли тоді кітви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворозки в стерна, і вітрило мале за вітром поставили, та й покерували до берега.
				Та ось ми натрапили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілкому: ніс загруз й позоставсь нерухомий, а корма розбивалася силою хвиль...
				Вояки ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котрийсь не поплив і не втік.
				Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній намір, і звелів усім тим, хто пливати вміє, щоб скакали та перші на берег виходили,
				а інші хто на дошках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!
		</description>
	</item>
</channel>
</rss>