<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<rss version="2.0" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom">
<channel>
	<atom:link href="https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/biblerss/urkaine/9/30/rss?format=raw" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<image>
	  <url>https://vsehristiane.com/media/com_zefaniabible/images/bible_100.jpg</url>
	  <title>Українська версія</title>
	  <link>https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/standard/urkaine/9-1-samuel/30-chapter?ord=051326</link>
	</image>
	<title>Українська версія</title>
	<link>https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/standard/urkaine/9-1-samuel/30-chapter?ord=051326</link>
	<generator>Zefania Bible</generator>
	<language>ru-ru</language>
	<copyright>Все Христиане!</copyright>
	<description>1-я Царств глава 30</description>
	<item>
		<title>1-я Царств глава 30</title>
		<link>https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/standard/urkaine/9-1-samuel/30-chapter?ord=051326</link>
		<guid>https://vsehristiane.com/ukrainian-bible/standard/urkaine/9-1-samuel/30-chapter?ord=051326</guid>
		<pubDate>Wed, 13 May 2026 04:26:56 +0200</pubDate>
		<description>
				І сталося, коли Давид та люди його йшли до Ціклаґу, третього дня, то амаликитяни вдерлися до півдня та до Ціклаґу, і побили Ціклаґ та спалили його огнем.
				І позабирали вони до неволі жінок, що були в ньому, від малого аж до великого, нікого не забили, але забрали, та й пішли своєю дорогою.
				І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спалене огнем! А їхні жінки, та сини їхні, та їхні дочки забрані в неволю.
				І підніс Давид та народ, що з ним, свій голос, та й плакали, аж поки не стало їм сили плакати.
				І були взяті до неволі обидві Давидові жінки: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелітянина Навала.
				І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, кожен обурився за синів своїх та за дочок своїх. Та Давид зміцнився Господом, Богом, своїм.
				І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімелехового сина: Принеси до мене ефода! І Евіятар приніс ефода до Давида.
				І запитав Давид Господа, говорячи: Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену її? А Він відказав йому: Женися, бо конче доженеш, і конче визволиш.
				І пішов Давид, він та шість сотень люда, що з ним, і вони прийшли аж до потоку Бесор; а відсталі спинилися.
				І гнався Давид, він та чотири сотні чоловіка. А двісті люда спинилися, бо були слабі, щоб перейти потока Бесор.
				І знайшли вони в полі єгиптянина, і привели його до Давида, і дали йому хліба, а він їв, і напоїли його водою.
				І дали йому половину грудки сушених фіґ та дві в'язки родзинок. І він з'їв, і вернувся дух його до нього, бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі.
				І запитав його Давид: Чий ти та звідкіля ти? А той відказав: Я єгипетський юнак, раб амаликитянина. Та покинув мене пан мій, бо я захворів три дні тому.
				Ми були вдерлися на південь керетеїв, і на той, що Юдин, та на південь Калева. А Ціклаґ ми спалили огнем.
				І сказав йому Давид: Чи не заведеш мене до тієї орди? А той відповів: Присягни мені Богом, що не вб'єш мене, і що не видаси мене в руку мого пана, то спроваджу тебе до тієї орди.
				І він спровадив його, аж ось вони розпорошені по поверхні всієї тієї землі, їдять та п'ють та святкують з приводу всієї тієї великої здобичі, що вони набрали з филистимського краю та з Краю Юдиного.
				І бив їх Давид від ранку аж до вечора наступного дня, і не втік із них ніхто, крім чотирьохсот чоловіка хлопців, що повсідали на верблюдів, і повтікали.
				І врятував Давид усе, що позабирав був Амалик. І обидві свої жінки Давид урятував.
				І не пропало їм нічого: усе, від малого й аж до великого, і аж до синів та дочок, і від здобичі, і аж до всього, що ті взяли були собі, усе вернув Давид!
				І взяв Давид усю худобу дрібну та худобу велику, а ті, що йшли перед тією чередою, говорили: Це Давидова здобич!
				Потому прийшов Давид до тих двохсот людей, що були слабі, щоб іти за Давидом, і що їх він лишив був при потоці Бесор, а вони повиходили назустріч Давидові та назустріч народові, що з ним. І підійшов Давид до народу, і запитався їх про мир.
				І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей, що ходили з Давидом, та й сказали: Вони не ходили з нами, тому не дамо їм зо здобичі, що ми відняли, бо кожному дамо тільки жінок його та синів його, нехай відведуть, і нехай ідуть!
				А Давид сказав: Не робіть так, браття мої, з тим, що дав нам Господь, і пильнував нас, і дав орду, що йшла на нас, у нашу руку.
				А хто послухає вас у такій речі? Бо яка частина того, хто ходив до бою, то така частина й того, хто сидів при речах, рівно поділять.
				І сталося від цього дня й далі, і зробив він це за постанову та за звичай для Ізраїля, і він існує аж до цього дня.
				І прийшов Давид до Ціклаґу, і послав зо здобичі Юдиним старшим, приятелям своїм, говорячи: Оце вам подарок зо здобичі Господніх ворогів,
				тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамоті південнім, і тим, що в Яттері,
				і тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа,
				і тим, що в Рахалі, і тим, що в містах Єрахмелеянина, і тим, що в містах Кенеянина,
				і тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху,
				і тим, що в Хевроні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його.
		</description>
	</item>
</channel>
</rss>