Що потрібно дитині для успішної соціалізації?

Часто доводиться чути від старших людей такі вислови: «Що це за така молодь?», «Сьогоднішня молодь є бездарна!», «Молодь зараз не така!» і т.д. Мені хочеться стати на захист молоді. Говорячи про молодь ми повинні дивитись на їхнє дитинство, говорячи про їхнє дитинство, ми повинні дивитись на сім’ї, звідки виходить молодь і суспільство в цілому. Саме сім’я відіграє немалу роль у формуванні успішної соціалізації населення. «Не суспільство має формувати сім’ю, а сім’я має формувати суспільство» (В.Павловський[1]).

Спочатку потрібно розглянути такий термін, згаданий нами, як «соціалізація». Отже, соціалізація дитини  – це гармоній розвиток, який розпочинається із народження, і в деякій мірі в утробі матері. Дитина вбирає, немов губка те, що навколо неї. Засвоєння всіх культурних норм та цінностей того соціуму, в якому вона є. Процес входження в суспільство через розуміння, прийняття та відтворення тих норм, цінностей та ідеалів, якими користується дане суспільство.

Сім’я – це перша школа соціалізації дитини. Сім’я має бути першим гарантом успішної соціалізації дитини. Мені хочеться поділитися тими інструментами соціалізації дитини, якими скористалися і користуються мої батьки.

Найперше, що хочеться відмітити – це прийняти дитину. Тут мається на увазі, коли ви взнаєте про вагітність, то це треба «прийняти, як дарунок». Я знаю випадки, де діти не були прийняті на душевному рівні своїми батьками. Діти це необов’язково знають, але десь глибоко це відчувають, що потім досить негативно відбивається на їхньому характері та в майбутньому в дорослому житті.

Другий інструмент – це вчити, картати дітей. Першим джерелом життєвонеобхідної інформації мають бути «батьки», а не «Google». Дуже добре, коли батьки вміють говорити із своїми дітьми про важливі теми формуючи їхні цінності. «Як правильно користуватись грошима?», «Які мають бути дошлюбні відносини?», «Які навички необхідні для хлопця / дівчини в подальшому життю?» і такі подібні питання повинні обговорюватись, якщо батьки хочуть бачити своїх дітей в майбутньому щасливими.

Третій інструмент я вбачаю – це вміти довіряти своїй дитині. Довіряючи мені певні завдання, які мають чималу вагу, я відчував велику мотивацію до здійснення цих завдань. І завдяки довірі з сторони батьків, всередині дитини виростає почуття відповідальності. Діти мають бачити, що батьки їм довіряють певні сімейні таємниці, гроші і т.д.

Останній інструмент успішної соціалізації дитини, який відіграє найбільшу роль – це любов. Сім’я має бути осередком любові для дитини. Саме в сім’ї дитина має навчитись правильно любити. Любов має бути між батьками. І від батьків до дитини любов повинна проявлятись у вигляді: слів, часу, подарунків, допомоги, дотику (Г. Чепмен «П’ять мов любові»).

Я переконаний, що це ті інструменти, які посприяють успішній соціалізації дитини в сім’ї. Я сподіваюсь, що ми зможемо переаналізувати своє відношення до тої ролі в сім’ї, на якій ми стоїмо. Та кожний батько з матір’ю зрозуміє, що саме від них залежить, розвиток їхніх дітей в суспільстві як особистості.